05.05.2015

Герої не вмирають, їх забирають небеса

 

29 квітня 2015 року Доброолександрівка провела в останню дорогу нашого воїна – захисника,контрактника Державної прикордонної служби України  Яна Бароліса.

26 березня в зоні АТО Ян отримав поранення. Протягом місяця  лікарі Дніпропетровського  військового госпіталю, рідні, близькі, однокласники, небайдужі люди, волонтери боролися за життя 25-річного юнака. Але смерть була невблаганною. 26 квітня його серце  перестало битися, він навіки закрив свої голубі волошкові  очі.

Попрощатися з воїном-контрактником прийшло майже все село.  Учні та вчителі школи вишикувались у «живий коридор», його останню дорогу встеляли червоні тюльпани. Труну з тілом несли прикордонники. Плакали всі. Не можна було спокійно дивитися на похоронну  процесію, бо ще дуже молоде життя забрала війна з агресором. Ян любив життя, був завжди привітним і спокійним. Виріс в селі, навчався в Доброолександрівській ЗОШ І-ІІІ ступенів, мав багато друзів. Батьки виростили гідного сина, шкода, що зброя ворога так рано забрала його життя. Він був турботливим онуком для своєї бабусі, люблячим сином для своїх батьків, взірцем для своїх двох молодших братів, найкоханішим хлопцем для своє дівчини, на якій мав одружитися…

У Свято-Миколаївському  сільському храмі протоієрей  отець Василь  відправив панахиду. На кладовищі співчуття родині та близьким висловили голова Овідіопольської районної ради Шершенецький В.В., вчитель Новоградківської ЗОШ  Матвейчук Г.С., вчитель-пенсіонер Панчешенко С.М. та ЗДВР Бойчук Н.І. Вся громада, яка зібралася, прощалася із солдатом, стоячи на колінах. Всі стрепенулися, коли військові в останнє давали салют, ще раз нагадуючи людям  про непрості часи, які переживає Україна.

Вічна Пам'ять про Яна навіки залишиться в наших серцях. Земля тобі пухом, мужній захиснику України. Дев’ять днів минає світлої пам’яті про твоє молоде життя. Хай небеса відкриються для тебе, і твоя душа знайде вічний спокій  і Царство небесне.

Наш Ян повернувся, але неживий …

Не сяють його голубі уже очі,

Залишиться завжди для нас молодий,

І голови наші будуть в скорботі

Життя своє чисте, як промінь зорі,

Віддав ти за спокій на рідній землі.

Рубцем на серці рана гоїтись на буде,

І Доброолександрівка тебе не забуде.

Твоя душа, мов птаха біла,

На небеса уже злетіла

І тут ні сліз, ні відчаю не треба,

І тут не треба страху і ниття

Живе в серцях лиш  той,

Хто по собі слід добрий залишає,

А не просто іде в забуття

Герої не Вмирають, їх забирають небеса.