ДИТИНА З ДОМУ - БІДА В ДІМ

         Останнім часом проблема спілкування з "важкими дітьми" стала надзвичайно актуальною. Відбувається це тому, що чисельність "важких дітей" неухильно зростає. Вони йдуть з батьківського дому, бродяжать, ніде не навчаються і не працюють, хуліганять, крадуть, вживають алкоголь і наркотики, або ж, навпаки, замикаються у чотирьох стінах свого будинку, майже не виходять на вулицю і цілими днями просиджують за комп'ютером, нічим не цікавлячись і нічого не читаючи, подорожують по "Інтернету" або грають у комп'ютерні ігри.

 Якщо в минулі роки "важкими дітьми" ставали переважно підлітки, то тепер діти потрапляють в дану категорію нерідко вже у віці 6-11 років. В даний час навіть по відношенню до дітей-дошкільнят педагоги та вихователі використовують вираз: "важка дитина".

         Велику роль у формуванні «труднощів» у поведінці дитини відіграє родина.

        Надлишок батьківського роздратування, невдоволення або неспокою, тривоги, страху негативно діють на дитячу психіку, а згодом і на поведінку дитини. Потім батьки переживають те, що трапилося, випробовуючи почуття провини від нездатності впоратися зі своїми, що виходять з під контролю, почуттями.

         «Важка» дитина росте і живе у своєму світі, світі переживань, фантазій, страху. Вона стає жорстокою, злою, намагаючись цим привернути до себе увагу, але за це отримує лише покарання з боку батьків, вихователів і дітей.

          Причиною дитячого непослуху є розбіжність між дитячим «хочеться» і дорослим «треба». Чи згадаєте ви, коли останній раз говорили зі своєю дитиною? Ні,  не про погоду і школу, не про прибирання і миття посуду, а про те, що її турбує, які в неї симпатії, переживання, які почуття? Ви не пам’ятаєте? Тоді ви і не знаєте про їх проблеми, скоріше всього ви не знаєте «своїх» дітей. Чи знаєте ви, що їх турбує? Чим вони живуть щодня, чим займаються, кого кохають, кого ненавидять? Чи знаєте ви про їх проблеми? Вважаєте, що у ваших дітей не може їх бути, окрім як навчання і дому?

          Основною проблемою молоді, саме  непорозуміння з батьками. Зазвичай конфлікти виникають від нестачі елементарного спілкування. Одні батьки цілими днями пропадають на роботі, чи того гірше - за кордоном, і лише для того, щоб прогодувати і утримати сім`ю. Інші частенько приймають «бальзам» на душу, у такій сім`ї вже точно не до розмов з дітьми. В свою чергу підлітки не знайшовши підтримки вдома шукають її деінде: на вулиці, серед однолітків, старших, часто зовсім чужих людей.

         Таку ж ситуацію можна спостерігати, коли батьки втручаються в особисте життя своїх дітей, коли за них вирішують з ким зустрічатися, кого любити, з ким одружуватись. Хай вашій дитині тринадцять чи сімнадцять років, ви не можете керувати її почуттями, а тільки погіршите власні стосунки.

         Батькам слід зрозуміти одну просту річ: ваші діти просто хочуть бути самостійними.

        Щодо вибору друзів вашою дитиною і ваших їй настанов. Усе, чого бажає юна особистість, вона привносить у своє оточення. Змінюється сприйняття реальності, оцінка людей і стосунків з ними залежить від її ставлення до них. Ті, хто входить у коло «друзів», наділяються виключно позитивними якостями, а «недруги» - негативними. Тому батьківські намагання «відкрити дитині очі» на її товариство найчастіше виявляються марними. Треба не забороняти, викликаючи тим самим ще більшу протидію, а бути поруч. «Поганих» друзів своєї дитини слід краще знати, ніж добрих, спілкуватися з ними, впливати і давати опосередковані оцінки. А найдоцільніше – ненав’язливо організувати донці чи сину альтернативне спілкування, яке ви вважаєте кориснішим і приємнішим для них. Повірте, вони зроблять правильний вибір. Якщо ж він не співпаде з вашим – не засмучуйтесь. Переживіть це зі своїм чадом як дитячу хворобу, після якої з’являється імунітет на помилкові стосунки. Зрештою, діти таки мають право на власні помилки.

       Пам’ятайте, що це  – ваші діти, яким потрібно не так багато, а тільки ваша увага і довіра.  Вони такі, які  є, і просто прийміть це як належне. А всі  непорозуміння виникають лише тому, що ми розучилися не тільки слухати, а й говорити.

         З метою усунення причин та умов, що сприяють безвісному зникненню неповнолітніх, які залишили будинок батьків, притулки для дітей, школи-інтернати, прийомні родини, дитячі будинки сімейного типу звертаємо Вашу увагу, що необхідності  оперативного інформування відділення кримінальної міліції  у справах дітей Овідіопольського РВ ГУМВС України в Одеській області та  служби у справах дітей  Овідіопольської районної державної адміністрації  про такі випадки, з метою прийняття термінових заходів до розшуку дітей та повернення їх батькам.

 

 

Служба у справах дітей Овідіопольської районної державної адміністрації