СНІД! Реальність, а не страшний сон

          В усі часи людство зазнавало величезних втрат не лише через війни, а й у зв’язку з епідеміями. Перші письмові згадки про них трапляються ще у Геродота. Він описав поширення прокази у Персії у 5-6 ст. до н. е. Звичайно, з розвитком медицини деякі хвороби вдалося подолати, проте деякі й досі нагадують про себе, забираючи тисячі життів щороку. В кінці  ХХ століття людство постало перед новою хворобою, яка переросла в епідемію. Її назва – СНІД.  Найстрашніше те, що хвороба може не проявляти себе роками і людина живе не підозрюючи, що хвора.

          Більшість ВІЛ-інфікованих бояться повідомити свій діагноз навіть батькам, через страх осуду та переслідування. Ця тема болюча не лише для звичайних людей, а й для зірок із світовим ім’ям. Наприклад, Фредді Мерк’юрі  лідер групи «Queen» протягом п’яти років не визнавав, що він ВІЛ-інфікований і лише перед смертю зізнався в цьому.  У лютому 2000 року від СНІДу померла відома співачка з Ізраїлю – Офра Хаза. Вона також до останнього приховувала свій діагноз.

          Одного разу під час вуличної акції, яка була спрямована на профілактику ВІЛ/СНІДу, було проведено опитування перехожих. Одне із запитань звучало так: «Чи знаєте Ви шляхи передачі ВІЛ?». Більшість опитаних називали три основних шляхи передачі: статевий шлях, через кров та від матері до дитини. Також всі опитані погодилися, що люди, які живуть з ВІЛ не повинні ізолювати себе, вони мають право на освіту, роботу та повноцінне лікування. Але, коли прозвучало запитання: «Якщо Ви знаєте, що ВІЛ-інфікована людина працює поряд з Вами, лежить в одній палаті у лікарні чи живе по-сусідству, як Ви поставитесь до неї?», деякі з «позитивно» налаштованих опитуваних змінили своє ставлення і сказали, що не хотіли б опинитися з ВІЛ-позитивним хворим поряд в наведених ситуаціях. Це опитування показало, що стикнутися віч-на-віч з проблемою готовий не кожен. Ніхто не змінює місця проживання, якщо сусід хворіє на грип, але виїхати, через ВІЛ-інфікованого сусіда, готові 10% опитаних. Людей лякає страшний діагноз і вони хочуть  втікти  від  хвороби подалі.  Більша частина населення боїться спілкуватися з такими людьми забуваючи чи не знаючи, що СНІДом не можна заразитися: при поцілунках, рукостисканнях, обіймах; знаходячись із ВІЛ інфікованим в одному приміщенні; користаючись суспільним душем, туалетом, басейном; через продукти харчування, предмети домашнього побуту; через комах.

              20-річна Олена Н. розповідає, що коли  рідні дізналися про її хворобу попросили виїхати з будинку. Дівчина оселилася у подруги, яка, на щастя, зрозуміла і підтримала її. Зараз дівчина веде усамітнений спосіб життя і намагається менше виходити з дому. Єдиним місцем, де від неї не відвернулися є громадська  організація, яку створили молоді люди, що теж живуть з таким діагнозом. Тут усі розуміють один одного, знають, що довелося пережити, після поставленого діагнозу. Серед  них є, навіть, підлітки, яким по 15-16 років.

             Зусиллями державних і недержавних організацій уже багато зроблено для подолання епідемії ВІЛ/СНІДу. Так, сьогодні в Україні вже стала доступною антиретровірусна терапія (АРВ-терапія), яка хоч і не виліковує від ВІЛ-інфекції, але значно покращує стан життя ВІЛ-інфікованих на стадії СНІДу.   Проводиться широка профілактична  робота щодо зменшення шкоди серед споживачів ін'єкційних наркотиків.  Також проводиться  інформаційна кампанія спрямована на підвищення рівня обізнаності населення щодо шляхів передачі ВІЛ і зміну негативного ставлення до ВІЛ-інфікованих.

             Світ об’єднав свої зусилля у боротьбі зі страшною хворобою. І сподіваємося, що прийде час, коли люди будуть згадувати ВІЛ, лише як страшний сон.